Про себе...

Про себе...

Як дати відповідь на запитання,

Що турбувало і мене саму не раз?

У кожного, напевно, є бажання

Знайти себе серед безмежних мас.

Отож, хто я? І долю вибрала яку?

Для вас я відповідь дам ось таку…

Розкидані машинки по кімнаті,

Шум, крик, спочатку сміх, і раптом – плач.

І вже зриваєшся кричати,

Та глянуть оченята: «Матусенько, пробач!»

Обнімуть шию ніжні рученята,

І серце тьохне з радості: я – мати!

Конспекти, книги, зошити, журнали…

І ночі недоспані, й ранки в біготні.

Все, що цікавого дізналась, прочитала,

Повідать дітям хочеться мені.

І хоч в своїй професії не майстер ще, скоріш – любитель,

Та горда вже від того, що я – вчитель!

В душі весна, тепло, надія і любов.

Добро у серці, іскорки в очах.

Холодний розум і гаряча кров –

Весь світ у наших ніжних і слабких руках.

Для мене нерозривні ці два поняття:

Я – жінка, значить я – життя!